Основним актом є Закон України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» № 768-IX від 14 липня 2020 року (далі — Закон про азартні ігри). Саме він встановлює ліцензійні умови, вимоги до організаторів, види дозволів і правила нагляду. Додатково діють підзаконні акти, зокрема Ліцензійні умови, затверджені Постановою КМУ № 1341.

Регуляторна функція покладена на державне агентство «PlayCity» (офіційний вебсайт — playcity.gov.ua). Цей орган видає ліцензії, контролює дотримання вимог законодавства, веде реєстри та здійснює нагляд за чесністю організаторів азартних ігор.

Так, онлайн-казино, онлайн-покер та інтернет-ставки є повністю легалізованими та ліцензованими. Для онлайн-казино передбачено окрему ліцензію, для онлайн-покеру — теж окремий дозвіл, а для букмекерської діяльності діє єдина ліцензія, що охоплює як наземні пункти прийому ставок, так і онлайн-напрям.

Так, організатор азартних ігор повинен бути резидентом України — тобто зареєстрованим та таким, що діє відповідно до законодавства України. Жорсткої вимоги щодо конкретної організаційно-правової форми (ТОВ, АТ тощо) Закон про азартні ігри не встановлює, але компанія має бути створена за національним законодавством.

Так, іноземне володіння дозволено за загальним правилом. Виняток стосується осіб, пов’язаних з державою-агресором (російська федерація) — для них діють прямі обмеження. Жодних спеціальних квот чи додаткових бар’єрів для іноземних інвестицій у гральну галузь не існує, за винятком обмежень для громадян країни-окупанта.

Закон встановлює вимогу щодо сплаченого статутного капіталу не менше 30 млн грн (приблизно €615 000). Це обов’язкова умова для отримання ліцензії та її подальшого перебування в силі. Кошти мають бути внесені виключно в грошовій формі.

Так, іноземні громадяни можуть обіймати керівні посади в компанії-ліцензіаті. Єдине табу стосується осіб, що мають зв’язки з державою-агресором (росія). Жодних додаткових обмежень для топменеджменту іноземців не передбачено, однак вони повинні відповідати загальним вимогам ділової репутації.

Згідно із Законом про азартні ігри, ліцензіати зобов’язані повідомляти PlayCity про зміни інформації в ліцензійній справі протягом одного місяця з моменту таких змін. Інших обов’язкових корпоративних звітів (окрім податкових та фінмоніторингу) законодавство не вимагає.

В Україні діє диференційована система: ліцензія на організацію наземних казино, ліцензія на онлайн-казино, ліцензія на букмекерську діяльність (охоплює як наземний, так і онлайн-сегмент), ліцензія на онлайн-покер, ліцензія на тоталізатор (іподром), ліцензія на зали гральних автоматів (аркади). Лотереї підпадають під окреме ліцензування з державною монополією. Спортивний покер (не гральний) виведено з-під регулювання.

Так, постачання програмного забезпечення, яке безпосередньо використовується для проведення азартних ігор, підлягає ліцензуванню. Будь-яке ПЗ (генератори випадкових чисел, платформи для онлайн-казино) має відповідати вимогам PlayCity, а його постачальник — отримати відповідний дозвіл.

Усі гральні ліцензії видаються на п’ять років. Регулятор (PlayCity) має 15 робочих днів на опрацювання заяви та прийняття рішення. Кількість ліцензій на ринку не обмежена — будь-який претендент, який виконує умови, може отримати дозвіл.

Так, це вимоги до грального обладнання, місцезнаходження серверів (для онлайн-діяльності), кваліфікації персоналу, системи внутрішнього контролю, а також наявності окремого підрозділу з питань фінансового моніторингу. Усі ці деталі прописані в ліцензійних умовах.

Гральні компанії визначені як первинні суб’єкти фінансового моніторингу. Вони зобов’язані ідентифікувати та верифікувати гравців, перевіряти джерела походження коштів у визначених випадках, повідомляти Держфінмоніторинг про підозрілі операції, а також призначати відповідального за AML. Окремі звіти подаються до регулятора в порядку, встановленому законодавством.

Спеціального галузевого закону про захист даних у гемблінгу немає. Натомість застосовуються загальні норми Закону України «Про захист персональних даних». Оператори зобов’язані отримувати згоду на обробку персональних даних, забезпечувати їх безпеку та дотримуватись принципів конфіденційності. Регулятором у цій сфері є Уповноважений Верховної Ради з прав людини (Омбудсман).

Так, у межах загального валютного регулювання діє «E-ліміт» — сукупний розмір переказів іноземної валюти за кордон до 2 млн євро на календарний рік для здійснення підприємницької діяльності. Також українські резиденти зобов’язані використати придбану валюту протягом 10 робочих днів після зарахування, інакше банк зобов’язаний її продати. У період воєнного стану Національний банк може змінювати правила репатріації інвестицій та дивідендів — рекомендується отримувати актуальну консультацію для кожної операції.

За загальним правилом, окремого дозволу не потрібно, якщо операція вписується в ліміти та вимоги Нацбанку. Водночас перекази за кордон понад установлені обмеження потребують індивідуальної ліцензії НБУ. Також слід враховувати податкові наслідки: виплата дивідендів нерезиденту може оподатковуватись утриманням податку на репатріацію.

Реклама дозволена лише для ліцензіатів. Заборонено розміщувати її на радіо та ТВ з 6:00 до 23:00, у всіх друкованих ЗМІ (крім спеціалізованих видань), на транспорті, методом зовнішньої реклами, на одязі для осіб молодше 21 року. Також реклама не може бути спрямована на вразливі групи (неповнолітні, особи з низьким доходом тощо).

Кожне рекламне повідомлення зобов’язане містити текст: «Азартні ігри можуть викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри». Це попередження має займати не менше 15% площі реклами (чорний текст на білому фоні). В аудіоформаті фраза відтворюється щонайменше раз на хвилину з однаковою гучністю.

За загальним правилом популярні особи не можуть брати участь у рекламі азартних ігор, якщо вони офіційно не зареєстровані як медіа (наприклад, телеведучі в рамках програм). Участь зірок, блогерів чи інших відомих людей у прямих рекламних матеріалах заборонена.

Так, спонсорство дозволене, але з обмеженнями: використання торговельних марок, пов’язаних з азартними іграми, не допускається під час трансляцій заходів, що орієнтовані на аудиторію до 21 року. Проте спонсорство спортивних змагань у загальному контексті (логотип букмекера на формі, білбордах стадіону) є легальним.

Ліцензіати зобов’язані: обмежувати доступ окремих гравців (за їхньою заявою або за ознаками лудоманії), проводити періодичне навчання персоналу принципам відповідальної гри, розміщувати інформаційні матеріали про ризики ігрової залежності, а також надавати інструменти самообмеження.

Існує дві основні складові: податок на прибуток (18% від фінансового результату) та спеціальний «гральний збір». Ставки грального збору диференційовані: 10% від валового доходу від гральних автоматів (слотів); 18% від скоригованого доходу (GGR — різниця між прийнятими ставками та виплаченими виграшами) для букмекерів, казино та інших видів діяльності. Суми сплаченого грального збору не зменшують базу оподаткування податком на прибуток.

Виплачені гравцям виграші підлягають податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) за ставкою 18% та військовому збору 5%. Обов’язок утримати та перерахувати ці податки до бюджету покладається на організатора азартної гри. Таким чином, гравець отримує суму вже після оподаткування.

Так, залежно від типу операції (виплата дивідендів нерезиденту, роялті, відсотки за позикою) може застосовуватись український податок на доходи нерезидента (15% або нижче за міжнародними договорами). Переказ коштів в Україну також може супроводжуватись податковими зобов’язаннями, зокрема при збільшенні статутного капіталу або отриманні безповоротної фінансової допомоги.